«З кожним кроком система корпоративного управління в банках України наближатиметься до стандартів Базельського комітету, ОЕСР та МВФ», — упевнена Наталія Федик, директор юрдепартаменту ПАТ «Діамантбанк»
Питання реформування системи корпоративного управління — одне з ключових на порядку денному українських банків. Це зумовлено нещодавніми законодавчими змінами та підвищеною увагою Національного банку України (НБУ) до їх реалізації. Аргументи регулятора — необхідність привести діяльність банків до міжнародних та європейських стандартів, а також поновити довіру громадян до банківського сектору.
Про розвиток української моделі корпоративного управління в банках, практичні аспекти перетворень та перспективи подальших удосконалень «Юридичної практики» розповіла Наталія Федик, директор юридичного департаменту ПАТ «Діамантбанк».
— Як розвивалася система корпоративного управління в українських банках?
— Законодавець та Національний банк України останнім часом приділяють більшу увагу питанню удосконалення корпоративного управління в банках України. Важливим кроком на цьому шляху стало ухвалення правлінням НБУ Методичних рекомендацій щодо удосконалення корпоративного управління у банках України № 98 від 28 березня 2007 року з наступними змінами від 21 червня 2012 року. Тобто говорити, що Україна почала вживати необхідних заходів лише у 2014 році, після ухвалення відповідних змін до Закону України «Про банки та банківську діяльність», некоректно, адже історія має давніші витоки.
Хочу наголосити, що Методичні рекомендації свого часу мали прогресивний характер і не втрачають своєї актуальності й досі. Вони були розроблені відповідно до принципів корпоративного управління Базельського комітету та Організації економічного співробітництва та розвитку.
— Що прогресивного було запроваджено Рекомендаціями та що нового привніс закон 2014 року?
— Серед новел Методичних рекомендацій слід зазначити посилення процедури внутрішнього контролю у банку; запровадження процедури комплаєнсу, яка полягає у необхідності знати, розуміти та дотримуватись усіх вимог законодавства України, нормативів, положень та правил, внутрішніх політик, стандартів та кодексів з питань діяльності банку; запровадження концепції фідуціарних обов’язків, що покладають на керівників банку необхідність діяти на користь банку та клієнтів та ставити інтереси банку вище за власні; нагальність затвердження кодексів корпоративного управління та корпоративної етики, які, серед іншого, повинні визначати ставлення до корупції та зловживання службовим становищем, а також до інших аспектів неетичної, протизаконної та сумнівної поведінки у внутрішній та зовнішній діяльності банку.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо визначення особливостей корпоративного управління у банках» від 4 липня 2014 року № 1587-VII (набрав чинності 10 січня 2015 року) запроваджуються вже не рекомендації, а загальнообов’язкові правила для всіх банків. Закон значно розширює коло повноважень ради банку – органу, який здійснює контроль діяльності виконавчого органу, захисту прав вкладників та інших кредиторів та учасників банку. Запроваджується інститут «незалежних членів», які мають входити до складу ради банку. На банки покладається обов’язок щодо створення комплексної та адекватної системи управління ризиками, здатної забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях.
— Якою є мета всіх цих новацій?
— Безумовно, основною метою новацій є створення ефективної системи корпоративного управління в банках. Ця необхідність продиктована вимогою міжнародного фінансового співтовариства, європейськими стандартами, але найголовніше – необхідністю ефективного обслуговування споживачів банківських послуг. Тільки банківська система зі стабільною, ефективною, надійною системою управління може сприяти підвищенню довіри населення до банків, що конче необхідно сьогодні для стабілізації банківського сектора та всієї фінансової системи України.
— З якими складнощами зіткнулися банки при приведенні своєї корпоративної структури у відповідність до нових вимог законодавства?
— Насамперед на банки лягло адміністративне навантаження, пов’язане з необхідністю протягом шести місяців не лише внести зміни до статутів та інших внутрішніх документів, а й привести свою діяльність у відповідність до нових законодавчих вимог.
Значних зусиль вимагало приведення діяльності ради банку до встановлених вимог. Вносилися зміни до внутрішніх документів банків, на членів ради лягло суттєве навантаження щодо реалізації значного кола своїх повноважень, зокрема щодо забезпечення всієї функціональної діяльності банку та створення посиленого внутрішнього контролю.
Ще одне ключове і нелегке завдання полягало в підборі та введенні до складу ради банку «незалежних членів». Необхідно було запровадити до складу ради висококваліфікованих фахівців, які є асоційованими особами члена правління банку, представниками родинних чи афілійованих осіб банку, акціонерами банку чи його представниками і мають бездоганну ділову репутацію. Найсерйозніша з усіх вимог – необхідний рівень кваліфікації. Питання полягало не в наявності вищої освіти, а у володінні значним рівнем досвіду та знань у сфері банківської діяльності, фінансового аналізу, ризик-менеджменту, управління ризиками, комплаєнсу, корпоративного управління тощо, що необхідно для виконання надзвичайно широкого кола функціональних обов’язків.
Хочу наголосити на тому, що лейтмотивом, яким мали керуватися банки при приведенні своєї корпоративної структури у відповідність до нових вимог, є принцип переваги сутності над формою, зазначений у Методичних рекомендаціях. Впровадження цього принципу означає, що на банки покладається значна частина роботи щодо підвищення корпоративної культури, рівня знань, усвідомлення відповідальності та вдосконалення професійних навичок кожного окремого працівника.
— Чи можна стверджувати, що українська модель корпоративного управління у банках у її нинішньому стані повністю відповідає базельським принципам?
— Закон № 1587-VII було ухвалено саме з метою інтеграції Базельських принципів до українського законодавства. Основний акцент Базельських принципів зроблено на створенні належного балансу стримувань та противаг між органами управління та на розширенні функцій контролюючих органів. Саме значне розширення сфери повноважень органів контролю та наділення їх ключовою роллю у створенні ефективного банківського управління відрізняє базельські принципи у редакціях 2006 та 2012 років.
Редакція статті 39 Закону № 1587-VII цілком відображає вимоги Базельських засад щодо кола повноважень ради банку, серед яких — затвердження стратегії розвитку, бюджету банку, визначення та затвердження стратегії та політики управління ризиками, контроль ефективності функціонування системи управління ризиками.
Зміни до Закону відображають і кваліфікаційні вимоги до членів ради банку. Так, встановлюються вимоги до наявності вищої освіти у галузі економіки чи права, досвіду роботи у банківській системі. Звичайно, у світлі міжнародних професійних стандартів Базельські принципи містять більш детальний перелік вимог до кандидатів у члени наглядової ради банку. Крім вимог до наявності у представників вищої освіти та знань у різних сферах (ринки капіталів, фінансовий аналіз, інформаційні технології, стратегічне планування, політика винагород, комплаєнс та ін.), кандидат повинен мати високі морально-етичні якості та хорошу репутацію, знаходити достатньо часу для повноцінного виконання своїх обов’язків, вміти ефективно.
Позитивним моментом є те, що Закон спрямований на впровадження ефективної системи контролю та оцінки ризиків банку. Зокрема, стаття 44 Закону передбачає, що система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків. З цією метою банк утворює постійно діючий підрозділ управління ризиками, підрозділ внутрішнього аудиту. Окрім передбачених Законом нових підрозділів та управлінь у сфері контролю, Базельські принципи встановлюють наявність комплаєнс-служби та комітету з винагород. Зазначені норми щодо створення системи внутрішнього контролю та комплаєнсу поки що носять рамковий і стратегічний характер. Проте, на мою думку, наповнення норм необхідним змістом — лише питання часу.
Питання, яке зараз знаходиться поза площиною Закону, — це регулювання корпоративної культури та цінностей. Так, Базельські правила передбачають наявність у банках кодексів етики та корпоративного управління, на основі яких діяльність банку здійснюється законно та відповідно до етичних стандартів, а також забезпечується відповідність діяльності кожного працівника, включаючи вище керівництво банку, цим стандартам. Певною мірою питання, не врегульовані законом, торкаються Методичних рекомендацій.
На жаль, міжнародне співтовариство неодноразово робило висновки, що українська банківська система не відповідає Базельським принципам корпоративного управління. Те, що законодавець буде змушений деталізувати рамкові норми та закріпити на рівні закону питання, які містяться в методичних рекомендаціях, не підлягає сумніву, оскільки це, як зазначено в принципах Базель, мінімальні вимоги міжнародного фінансового співтовариства. Надалі потрібно буде створювати ефективні механізми для того, щоб ці принципи запрацювали і корпоративна система управління де-юре та де-факто відповідала вимогам Базельських принципів.
— У якому напрямку, на вашу думку, розвиватиметься регулювання корпоративного управління у банках? На досвід якої країни варто звернути увагу?
— У Базельських засадах зазначено, що вони встановлюють мінімальні вимоги, яким має відповідати діяльність банків. І я впевнена, що з кожним наступним кроком система корпоративного управління в банках України наближатиметься до стандартів Базельського комітету, Організації економічного розвитку та співробітництва, Міжнародного валютного фонду.
Для розуміння того, на якому етапі знаходиться рівень корпоративного управління в банках України та які є обрії для розвитку, варто розглянути досвід Великобританії. Для розвитку ефективної системи управління у Великій Британії було створено Службу пруденційного нагляду (The Prudential Regulation Authority, PRA) при центральному банку Великобританії, до компетенції якої входить регулювання діяльності банків та інших фінансових установ. Вона розробила правила банківського нагляду, що регулюють у тому числі й питання корпоративного управління, яких банки повинні дотримуватись при здійсненні своєї діяльності.
Цікаво, що у 2009 році у Великій Британії вийшла наукова робота Девіда Волкера «Огляд корпоративного управління в банках та інших промислових підприємствах Великобританії», підготовлена на запит прем’єр-міністра Великобританії з метою виявлення, аналізу існуючих проблем та шляхів їх вирішення для побудови ефективного корпоративного управління. На сьогодні це дослідження є основним джерелом, яке беруть до уваги всі органи державної влади Великобританії під час побудови корпоративного управління та приватні особи під час здійснення своєї діяльності у банківському секторі. На мій погляд, це дуже правильна хронологія діяльності — не механічно переносити світові стандарти на свою національну модель, а розпочати з аналізу проблем, прогалин своєї внутрішньої системи з подальшим пошуком шляхів розвитку ефективної системи.
Ключовий момент британської моделі корпоративного управління полягає в тому, що до сфери відповідальності керівництва банків входить створення безпечних, сприятливих та стійких умов діяльності, що, у свою чергу, сприяє безперервній стабільності всієї фінансової системи. Таким чином, керівники банківської установи усвідомлюють, що їхня управлінська діяльність створює вплив на загальнодержавну фінансову систему. У зв’язку з поставленим на чільне місце завданням банкам необхідно розробляти високу культуру і модель поведінки; у відповідальність керівництва входить забезпечення високого рівня компетентності менеджменту та кожного працівника. Основна відповідальність за провадження пруденційної діяльності покладається на раду директорів на чолі з її керівником. Цікавим видається те, що перед призначенням на посаду, яка має ключове функціональне значення (члени ради директорів, органів нагляду та контролю), особа проходить попередню перевірку в Службі пруденційного нагляду за критеріями дотримання принципу чесності, наявності бездоганної репутації, фінансової стабільності, наявності достатньої можливості. З цією метою Служба може проводити інтерв’ю з кандидатами та аналізує у комплексі оцінку кандидата, проведену банком. Така строга система відбору обумовлена тим, що саме від професійних та особистих якостей кожного окремого керівника залежить стабільність кожної банківської установи та всієї фінансової системи в цілому. Думаю, такий стан речей у системі корпоративного управління Великобританії може бути цікавим для української системи і стане прикладом для інтеграції з урахуванням національних особливостей.
